|
ВІЙНА 6 СЕРПНЯ 1941 – 5 СІЧНЯ 1944 РР. На світанку 22 червня 1941 року Гітлерівська Німеччина без оголошення війни напала на Радянський Союз. Фашистська авіація піддала бомбардуванню міста і села України. Німецькі наземні війська вторглися на територію нашої держави. Розпочалася найжорстокіша і найкровопролитніша війна із всіх, які переживав в своїй історії наш народ. Загарбники принесли горе і страждання нашим людям. 169 жителів села Новоандріївки стали на захист своєї Батьківщини. На різних фронтах, вдень і вночі, вони билися з ворогами. В розпал літа життя жителів сіл Новоандріївка і Плавні було порушене залпами гармат і гуркотом німецьких танків. 6 серпня 1941 року село було окуповане німецькими військами. Почалося встановлення “нового порядку” та впровадження “генерального плану Ост”. А це означало планомірну ліквідацію корінного населення на завойованих землях для поступової заміни його німецькими переселенцями. Тільки частину місцевого населення, необхідну в якості робочої сили планувалося зберегти, інша - підлягала знищенню. Крім цього до головних економічних задач відносились “негайне і повне використання окупованих територій в інтересах Німеччини. Використання окупованих районів повинно проводитися в першу чергу в галузі продовольства “. Для виконання поставленої мети, колгоспи були перетворені в так звані “общинні господарства “. Зібраний ними врожай і продукція тваринництва підлягали обов’язковій здачі окупантам. Селяни фактично перетворювалися в кріпосних, прикріплених до господарств. Під страхом смертної кари вони повинні були працювати на Німеччину. Особисті господарства селян розорялися грошовими податками і обов’язковими поставками продовольства натурою. Спеціальною постановою були встановлені ставки заробітної плати - від 75 коп. До 1 крб. 70 коп. за годину, в залежності від кваліфікації і від віку працюючого. В умовах нечуваної дорожнечі ці гроші не могли забезпечити прожиткового мінімуму. Крім примусових робіт, на жителів села ліг грабіжницький податок. Відбирався хліб, худоба, птиця, молоко. З кожної дійної корови господар мав здати 820 літрів молока на рік, яєць - 240 штук, 150 карбованців за утримання кожного працездатного члена сім’ї на місяць. фігурою на селі був Ландвіртшафсфюрер (сільськогосподарський керівник), “ла-фюрер” - німецький ставленик з необмеженою владою над майном і життям жителів села. В його обов’язки входило примушувати населення обробляти землю, а врожай вивозити до Німеччини і на постачання німецької армії. Окупанти також прагнули вивезти на Захід працездатне і придатне для військової служби населення. Вивезенню людей в “Рейх” гітлерівці придавали особливого значення - це давало можливість вивільнити для фронту і кинути в пекло війни нові сотні тисяч німецьких робітників і послабити опір поневоленого населення. “З наближенням фронту,- згадує ветеран Великої Вітчизняної війни Добичін О.В., розпочалися обшуки, німці забирали молодь на роботи в Німеччину. З великою строгістю заставляли кожну сім’ю вивісити на дверях таблички із списком мешканців.” Протестувати відкрито було неможливо . У випадку незадоволення і протесту проти умов праці, розпоряджень чи порядку в цілому “необхідно застосовувати лише слідуючі різновиди покарання, без проміжкових ступенів: позбавлення харчування і смертна кара”. Окупанти широко застосовували обидва покарання. Так, за час окупації в селах району було розстріляно 83 мирних жителя. Восени 1943 року, щоб не допустити допомоги Радянській Армії з боку жителів села та на виконання директиви Геринга “Про перетворення земель, які можуть потрапити до рук радянських військ, в зону безлюдної пустелі”, комендант Новгородківської комендатури Круль видав наказ про виселення жителів сіл Новоандріївка та Плавні. Але німецький план не здійснився. 11 грудня 1943 року село було звільнене від німецько-фашистських загарбників бійцями та командирами 3 Стрілецької дивізії 33 Гвардійського стрілецького корпусу (генерал Семенов) 5 Гвардійської армії (генерал-лейтенант Жадов) 2 Українського фронту. Але в результаті тактичних прорахунків між радянськими підрозділами утворилися великі розриви. Цим скористалося фашистське командування і з двох боків почало активно діяти. Вздовж шосе з Покровського на Новгородку в наступ пішли 13 танкова і 10 десантна дивізії. Остання була перекинута на Східний фронт з Франції. Бій за село тривав в нерівних умовах. За свідченнями очевидців “Тигри” йшли городами нижче і вище хат, прочісуючи шлях з кулеметів, за ними йшла піхота.” В результаті німецького контрнаступу радянські війська залишили село і відступили. Наступна і остаточна спроба звільнити село від німецько-фашистських загарбників відбулася в 5 січня 1944 року. За наказом Командуючого 2-м Українським фронтом генерала армії І. Конєва планувалося завдати два удари по фашистах на Кіровоградському напрямі. Перший силами військ 5-ї гвардійської армії і 7-го механізованого корпусу - з району від Знам”янки, обходячи Кіровоград з Північного Заходу, і другий - силами 7 гвардійської (генерал-полковник Шумилов М.) і 5-ї гвардійської танкової армії (генерал-полковник Ротмістров П.) - з Митрофанівки та Вершино-Кам”янки в обхід Кіровограда з Південного Заходу. Наступ почався на світанку 5 січня 1944 року о 8 годині 10 хвилин. 50 хвилин бушував шквал вогню, сотні тон металу звалилося на голови завойовників. Масовий і безприкладний героїзм проявили воїни Радянської Армії. Тяжкі бої вів 1-й танковий батальйон під командуванням капітана Б.М.Малявіна. Йому довелося подолати мінне поле, рухатися під перехресним вогнем танків і зенітних гармат ворога від сіл Червоного Яру і Плавнів. Першим увірвався в центр села екіпаж танка на чолі з лейтенантом О.Ю.Рубінчиком. Лейтенант Рубінчик Олександр Юхимович, командуючи 3-ю танковою ротою, в боях з 5 по 9 січня 1944 року при прориві оборони в районі села Новоандріївка і в наступних боях, виявив себе досвідченим, сміливим і рішучим офіцером. Рота під командуванням лейтенанта Рубінчика, діючи на ділянці 849-го стрілецького полку 303 стрілецької дивізії під час бою прорвала дуже укріплену смугу противника на рубежі Червоний Яр-Плавні-Новоандріївка, тим самим забезпечила виконання бойового завдання. Виконуючи поставлене завдання, його рота при звільнені села знищила 1 самохідну гармату, 7 гармат різного калібру, 15 автомашин і до роти німецьких солдат і офіцерів. Рухаючись далі за маршрутом танки лейтенанта Рубінчика звільнили села Покровське і Клинці; приймали участь у звільнені м. Кіровограда. За виявлену доблесть і мужність у боях з німецько-фашистськими загарбниками дев’ятнадцятирічного лейтенанта Рубінчика О. було нагороджено Орденом Леніна. Після звільнення села всіх чоловіків було призвано Новгородківським районним військовим комісаріатом в діючу армію. Підготовче військове навчання пройшли в селі Вершино-Кам”янці. Там було створено військову частину 31687 окремого гвардійського батальйону (командир капітан Єлістратов Я.) 41 гвардійської дивізії (командир Цвєтков) 4 гвардійської армії 2-го Українського фронту. Новоутворена військова частина прийняла участь у звільнені Новгородківщини і повела бої далі на Захід за всю Україну. Багато горя і страхітливих втрат принесло лихоліття Другої світової війни жителям нашого села. Становище села Новоандріївка, як і сотень інших українських сіл було вкрай тяжким. У кривавому вихорі загинула найпрацездатніша частина чоловіків-хліборобів. 139 односельців не повернулося з фронтів Другої світової. 638 воїнів Червоної Армії віддали своє життя за звільнення нашого села. |
20 лютого 2011
|
| Закрити |
